Сукупний обсяг українського ринку оборонних технологій досяг щонайменше 6,8 мільярда доларів у 2025 році. Такого висновку дійшли автори дослідження “Український ринок оборонних технологій: можливості для інвесторів”, проведеного KSE Institute у співпраці з Brave1 та Defence Builder і оприлюдненого у вівторок, 31 березня. Автори дослідження наголошують, що реаьна цифра є вищою, оскільки значна частина закупівель відбувається поза офіційною статистикою – через благодійні фонди, прямі контакти військових підрозділів і власне виробництво бригад.  

Вказується, що найбільшим сегментом ринку оборонних технологій стали безпілотні авіаційні системи – ідеться про обсяги у 6,3 мільярда доларів у 2025 році і зростання на 137% порівняно з попереднім роком. “Найшвидше зростає виробництво далекобійних дронів та перехоплювачів, тоді як FPV залишаються наймасовішим сегментом. Серед перспективних напрямів є дрони-перехоплювачі, які тільки починають масштабуватися, дрони middle-strike та вітчизняні аналоги розвідувальних мультикоптерів як альтернатива китайським DJI”, – ідеться у дослідженні.

Читайте також: Домогосподарки чи інноватори? Чим Україна здивувала на ярмарку дронів Xponential у Німеччині

Наземні роботизовані комплекси є сегментом, що лише формується, але зростає найшвидше, – зафіксований обсяг 252 мільйони доларів і шестиразове зростання, на 488%, за 2025 рік. У дослідженні йдеться, що логістичні та евакуаційні платформи є основою виробництва і вже готові до масштабування. Ударні системи та системи розмінування відкривають нові ніші зі значним довгостроковим попитом.   

Також дослідники вказують, що системи РЕБ, які забезпечують ефективність інших технологій, мали у 2025 році зростання у 3,1 раза до 220 мільйонів доларів.  

Дослідники констатують, що у 2025 році українські оборонні компанії залучили щонайменше 129 мільйонів доларів інвестицій і грантів, утім реальна сума є вищою, оскільки частина угод закрита з міркувань безпеки. “Найбільший інтерес інвесторів зосереджений у сегменті ШІ та програмного забезпечення – він сприймається як менш ризикований порівняно з виробництвом апаратного забезпечення і менш обмежений експортними вимогами”, – констатують автори дослідження.