У першій частині цієї серії пояснювалося, що педофіл Джеффрі Епштейн уникнув серйозного переслідування у 2008 році, бо, як пояснив головний федеральний прокурор Південної Флориди, Епштейн “належав до розвідки”. Ця серія ексклюзивно розкрила, до чиєї саме розвідки належав Епштейн – передусім до ізраїльських і російських спецслужб.
У заключній частині цієї серії ми розглядаємо, які ще розвідувальні служби були пов’язані з мережею Епштейна. Твердих доказів знайти важко через саму таємну природу такої діяльності. Проте немає нічого дивного в тому, що вже до 2008 року у Вашингтоні знали: Епштейн займався шпигунством, причому фактично в інтересах кількох держав. Надзвичайно слабка інформаційна безпека Епштейна, включно з його безперервним використанням незашифрованої електронної пошти, означає, що численні спецслужби, ймовірно, читали його листування і знали, чим він займається.
У 1980-х роках Епштейн був пов’язаний із міжнародною торгівлею зброєю та іншими сумнівними з погляду законності справами. Є натяки, але це не можна назвати доказом того, що він і його партнер та покровитель Лес Векснер були втягнуті в подібні схеми на Близькому Сході, можливо, навіть у сумнозвісну справу “Іран-контрас”, тісно пов’язану з ізраїльською розвідкою. Чутки про те, що Епштейн співпрацював із кількома спецслужбами на Близькому Сході та в Європі, виглядають правдоподібними, а можливо, і дуже ймовірними, але підтвердити це на підставі публічно доступної інформації неможливо.
Одна європейська спецслужба з доброю репутацією поділилася зі мною своїми висновками щодо мережі Епштейна. Вона дійшла висновку, що операцією переважно керував Ізраїль, головно через посередників, але спецслужби ще приблизно півдюжини інших держав також мали певні відносини з Епштейном. Як і будь-який умілий шахрай, Епштейн добре розумів: з огляду на небезпечний характер його діяльності, чим більше друзів у різних місцях він має, тим краще.
З огляду на те, чим займався Епштейн, і у своїх ділових справах, і в огидному приватному житті, більша частина якого відбувалася на території США, – просто неможливо, щоб американська розвідка принаймні в загальних рисах не знала про його діяльність до 2008 року. Дональд Трамп сказав поліції Флориди у 2006 році, що “всі знали”: Епштейн, його колишній приятель, розбещував дітей, а нинішній президент назвав Гіслейн Максвелл “злою”. Безперечно, американська розвідка знала більше, ніж знав Трамп, який тоді був просто приватною особою.
Оскільки Епштейн регулярно спілкувався з іноземними VIP-персонами, зокрема з деякими недружніми до США, можна припустити, що Агентство національної безпеки перехоплювало бодай частину цих контактів. Офіційно інтерес ФБР до Епштейна виник у 2006 році, коли бюро відкрило операцію Leap Year для розслідування діяльності педофіла, але це лише несекретна версія подій. Американські посадовці у сфері розвідки казали мені, що ФБР розслідувало Епштейна задовго до 2008 року, але це була засекречена контррозвідувальна лінія роботи бюро, а не лінія кримінального розслідування, і такі матеріали досі приховані за стіною секретності.
У межах своєї “солодкої” угоди про визнання вини з Міністерством юстиції у 2008 році Епштейн уклав із ФБР певну угоду про співпрацю, але масштабу цієї співпраці ми не знаємо. Безперечно, жодна угода з ФБР не завадила Епштейну продовжувати ґвалтувати та переправляти молодих жінок упродовж наступних 11 років – аж до його арешту у 2019 році.
Чи мав він стосунки з ЦРУ? Такі припущення лунали, але на підставі доступних доказів ми не можемо цього знати. Роберт Максвелл інколи співпрацював із британською розвідкою, яка розуміла: його справжня лояльність належить “Моссаду” і КДБ. Схоже, це була спроба Максвелла відвести від себе британські спецслужби, і цілком розумно припустити, що Епштейн робив те саме з ЦРУ і ФБР із подібних причин. Можливо, так само діяла і Гіслейн Максвелл: у цій шпигунській історії досі залишається багато запитань без відповіді.
Якщо ж Епштейн і мав стосунки з ЦРУ, то до 2011 року вони зіпсувалися: тоді адвокати Епштейна вимагали надати будь-які документи щодо їхнього клієнта, які могли перебувати у розпорядженні ЦРУ. Через три роки адвокати Епштейна подали подібну вимогу і до АНБ. Ці адвокати мали розуміти, що їхні запити буде відхилено, оскільки будь-які такі документи становили б державну таємницю. Більше того, ЦРУ чи АНБ навряд чи були б у захваті від таких звернень. Це є промовистою ознакою того, що будь-які стосунки Епштейна з американськими спецслужбами завершилися дуже погано задовго до його смерті.
З огляду на те, як американська розвідка працює в реальному світі, а не в кіно, можна бути певними: кілька американських спецслужб, передусім ЦРУ, ФБР і АНБ, мають власні засекречені “файли Епштейна”. Проте це не означає, що Епштейн працював на когось із них, хоча на певному етапі цілком міг. Оскільки громадськості доступ до таких таємних матеріалів закритий, усе це лишається сферою припущень.
Епштейн був одержимий шпигунством. Неодноразово він наймав приватні розвідувальні фірми та хакерів, деякі з яких мали ізраїльські зв’язки, щоб стежити за людьми, яких він вважав своїми ворогами. Тепер це звична практика навіть для великих спецслужб. Останніми роками спецслужби Китаю та Ірану не раз викривали на тому, що наймали приватних детективів для стеження за дисидентами у США та переслідування їх, аби забезпечити собі певну правдоподібну відмову від причетності до незаконних дій. У 2009 році Епштейн навіть намагався найняти колишніх дешифрувальників АНБ для роботи над одним зі своїх дивних проєктів із “вдосконалення людського роду”.
У певний момент американська розвідка просто перестала цікавитися тим, чим займається Епштейн. Можливо, його особиста поведінка була надто огидною; до того ж мережа Епштейна, до якої входило багато багатих і впливових людей, була глибоко переплетена з Ізраїлем – близьким союзником США. Для будь-якого розсудливого бюрократа зі шпигунської системи у Вашингтоні брудна справа Епштейна, можливо, була просто “надто гарячою, щоб до неї торкатися”.
Схоже, ФБР справді відводило очі від Епштейна та Максвелл. Звідси й дивна заява бюро – вже після масштабного розслідування, що відбулося після арешту та смерті Епштейна у 2019 році, – ніби ФБР не знайшло жодних доказів того, що Епштейн керував будь-якими мережами сексуальної експлуатації. Якщо це правда, то за що саме Гіслейн Максвелл відбуває у в’язниці наступні два десятиліття?
Складається враження, що ФБР не надто старанно шукало докази проти Епштейна. Одним із володінь Епштейна було в Нью-Мексико – величезне ранчо Zorro. Хоча численні жінки стверджували, що Епштейн і Максвелл вчиняли сексуальне насильство над ними саме на ранчо Zorro, починаючи ще із середини 1990-х, влада Нью-Мексико заявляє, що федеральні слідчі ніколи не відвідували цю власність. Легко зрозуміти, чому ніхто не придивлявся до ранчо Zorro під час першого розслідування щодо Епштейна у 2006-2008 роках: губернатором Нью-Мексико тоді був Білл Річардсон, який помер у 2023 році. Річардсон був близьким другом Епштейна, і його самого звинувачували у сексуальних злочинах, скоєних на ранчо Епштейна. Набагато важче пояснити, чому ФБР не відвідало ранчо Zorro у 2019 році під час свого нібито всеосяжного розслідування злочинів Епштейна.
Небажання знати про Епштейна – проблема, що виходить далеко за межі Вашингтона. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, який опинився в кризі через зв’язки провідних членів його Лейбористської партії з Епштейном, наполягає, що він не знав про “темряву”, яка оточувала померлого педофіла. Проте британська поліція щонайменше шість років тому вже дуже докладно знала про сексуальні злочини Епштейна, тоді як британська розвідка, безперечно, знала набагато більше і значно раніше. Невже Стармер ніколи не чув про Роберта Максвелла, який був політиком від Лейбористської партії?
У Вашингтоні посилюється тиск із вимогою розкрити повну, неприємну правду про Епштейна, але адміністрація Трампа зачинила двері. Нещодавні хаотичні свідчення генеральної прокурорки Пем Бонді в Конгресі щодо Епштейна, включно з тим, як вона кричала на законодавців, чітко показали: Білий дім має намір рухатися далі, залишивши цей скандал позаду. Потім Бонді заявила, що Міністерство юстиції вже оприлюднило всі файли Епштейна, хоча мало хто вірить, що це правда, тим самим давши зрозуміти: справу закрито.
Скандал навколо Епштейна ніколи не зникне через жахливі викриття злочинів і збочень багатьох VIP-персон, але й належно розв’язати цей скандал неможливо без викриття зв’язків мертвого педофіла з розвідувальними службами – зокрема американськими. Один із членів Конгресу вже вимагав, щоб ЦРУ відкрило свої файли Епштейна, але для того, щоб повна правда вийшла назовні, буде потрібен сильніший тиск. Оскільки адміністрація Трампа, схоже, сповнена рішучості й далі приховувати те, чим займалися Джеффрі Епштейн і Гіслейн Максвелл, єдиним шляхом, що лишається, є призначення спеціального прокурора для незалежного від Міністерства юстиції розслідування цієї справи. Ба більше, будь-який такий спеціальний прокурор повинен мати доступ до всіх документів уряду США, що стосуються цієї справи, якою б високою не була їхня секретність. Інакше цей страшний скандал назавжди залишатиметься відкритою раною західної політики, а численні жертви Епштейна так і не отримають справедливості за вчинені проти них злочини.
Джерело
