Бідолашний Дональд Трамп. Останній 21 місяць йому доводилося дуже багато брехати. Часом він мусив удавати, ніби його справді хвилює загибель людей у російсько-українській війні, ніби він дійсно хоче угоди, вигідної для України, дедалі більше розчаровується у путіні й навіть симпатизує Володимиру Зеленському. Іноді Трампові доводилося брехати з неабияким завзяттям і блиском, переконуючи майже всю світову пресу, що він може передати Україні сучасне озброєння, запровадити суворі санкції проти росії та змінити курс – від підтримки путіна до допомоги Україні.
Очевидно, це давалося йому нелегко. Удавати, ніби він не відданий путіну всією душею, не прагне перемоги росії й не зневажає Україну та Зеленського, було справді важко. Дональд Трамп раз у раз зраджував усіх людей у своєму житті, за винятком путіна. Він жадає прихильності та схвалення російського диктатора, обожнює розмовляти з ним, виконувати його волю, а понад усе – бути поруч із ним. Навіть під час найобурливіших вигадок Трампа (пам’ятаєте, як у вересні–жовтні 2025 року він нібито збирався надати Україні ракети Tomahawk?) правда була очевидною для тих, хто хотів її бачити. Саме тоді він повісив на помітному місці в Білому домі світлину, на якій стоїть поруч із путіним, – над власною фотографією з онукою. Його справжні симпатії завжди були очевидні тим, хто готовий це визнати. Ба більше, він їх відкрито демонстрував.
Тепер із брехнею покінчено. Дональд вільний бути тим, ким завжди хотів бути, і голосно заявляти про це всьому світові. Він, а отже, й уряд Сполучених Штатів Америки, – друг і партнер путіна. Він допомагатиме путіну, захищатиме його й робитиме все можливе, щоб забезпечити йому найвигіднішу угоду.
Цього разу повернутися назад йому, ймовірно, вже не вдасться. Сплески сильних емоцій протягом останньої доби були настільки промовистими, що навіть найдовірливіші представники преси (а таких більшість) навряд чи знову писатимуть про черговий уявний “розворот” Трампа в бік України. Тепер Трамп вільний. Його серце може співати пісню, яку давно прагнуло співати, а американці більше не можуть заперечувати, що США керує корисний для росії ідіот або агент впливу – залежно від того, який термін вам більше до вподоби. Особисто я віддаю перевагу визначенню “агент впливу”, адже йдеться ще й про величезні гроші. Трамп не лише любить путіна – він хоче, щоб йому за це платили. Я намагався пояснити це невдовзі після початку другого президентського терміну Трампа.
Те, що ця дійсність тепер постала так відверто, – безперечно, головна історія тижня. Водночас росіяни посилили терористичні бомбардування, що стали страшним контрастом із тим, якою Трамп хоче бачити цю війну. І тепер перед Україною та рештою Європи стоїть лише одне запитання: чи вистачить їм сил зробити необхідне, щоб урятувати себе?
До речі, лише за останні 24 години сталося так багато подій, що я почну цей огляд із того місця, на якому зупинився наприкінці вчорашнього матеріалу.
Трамп більше не витримує необхідності брехати
Подивіться цей дуже короткий учорашній відеофрагмент. Він водночас захопливий і надзвичайно показовий.
Спочатку зверніть увагу на те, з якою щирою радістю та емоційністю Трамп дякує путіну. Видно, наскільки він щасливий, що може говорити про путіна саме так, і як глибоко вірить у власні слова.
“Це дуже важливо… Я хочу подякувати президентові путіну, якщо чесно”.
А тепер уважно придивіться до останніх секунд. Коли Трампові повідомляють, що Зеленський публічно назвав його “слабким”, він блідне. Це наче ляпас.
І Зеленський справді назвав рішення Трампа “слабким”, хоча водночас і далі підтримував ілюзію, ніби США рішуче підтримували Україну. Дослівно він сказав:
“Слабке рішення, на жаль, слабке рішення сильних партнерів”.
Звісно, почувши про цю образу, Трамп не зміг стриматися. Пізніше того дня він накинувся на Зеленського, звинувативши українського президента в тому, що той не погоджується на угоду, якої від України прагнуть він сам і росія. Видно, наскільки розкуто (і розлючено) поводиться Трамп. У всьому винен Зеленський (а отже, й Україна). росія та путін – розважливі й готові до співпраці партнери; українці не можуть змиритися з тим, що програють війну, тоді як росіяни хочуть домовитися.
І цей вибух гніву був не єдиним. Раніше, біля Білого дому, Трамп уже різко розкритикував Зеленського та українців. За словами Трампа, саме Зеленський “створює проблеми для всього світу”, продовжуючи атакувати російські нафтопереробні заводи. Вихід із ситуації, на його думку, полягає в тому, щоб Україна “обрала нового лідера, здатного укласти угоду”.
Останнє, що важливо усвідомити з подій минулої доби: Трамп не просто вкотре закликав усунути Зеленського. Він цілком відтворив проросійську картину світу та спосіб мислення. Якщо зібрати всі його висловлювання, стає очевидно, як машинально він повторює московське бачення війни: мовляв, Україні взагалі було нерозумно чинити опір, росія зрештою неодмінно переможе, бо вона така сильна, а українці насправді користуються американцями (за останньою версією – шкодять бідолашним американським фермерам, атакуючи російські НПЗ).
Ось уривок із матеріалу, де зібрані ці цитати:
“Він хоче створювати проблеми для всього світу. Він хоче створювати проблеми для наших фермерів, наших тваринників через дизельне пальне”, – сказав пан Трамп.Трамп також припустив, що якби він був президентом США у 2022 році, російське вторгнення в Україну “ніколи б не почалося”.
“Не було жодної причини для початку війни між Україною та росією, – сказав він. – Вона почалася через некомпетентність”.
За словами Трампа, Зеленський “втратив 30% вашої країни, а загиблих з обох боків – понад мільйон людей, понад два мільйони вбитих. Ця війна взагалі не мала починатися. І я думаю, Україні час обрати нового президента”.
Це чистісінькі, нічим не прикриті (і нічим не пом’якшені) російські пропагандистські тези, які президент США виголошує з цілковитою переконаністю.
Отже, Дональд Трамп нарешті говорить те, що насправді думає. Це не вперше, коли він висловлюється в такий спосіб, але цього разу – найкатегоричніше. Раніше після подібних заяв він часто намагався в наступні дні створити враження, ніби не займає аж такої однобічної позиції. У минулому це вдавалося йому достатньо добре, щоб значна частина медіа та політичних кіл (зокрема вашингтонські аналітики, члени Конгресу тощо) знову починала повторювати, нібито Трампа ще можна переконати підтримати Україну.
Цього разу такий номер може не пройти. Одна з причин полягає в тому, що нинішні відверті й палкі обійми з путіним стосуються не лише дизельного пального і виникли не на порожньому місці. Йдеться про відверту співпрацю з росіянами, щоб забезпечити росії бажану угоду та змусити Україну схилити коліна. До цього готувалися тижнями.
І, як я вже казав, знати правду – добре. Хибні сподівання, ніби Дональд Трамп таки допоможе Україні, надасть їй справді вагому військову підтримку чи завдасть потужного удару по путіну, лише істотно погіршили становище. Через них Україна гірше підготувалася до прийдешньої жахливої зими, європейці зволікали з необхідними рішеннями, а величезну кількість часу було змарновано на гонитву за єдинорогами й метеликами. Такі сподівання коштували життів.
Тому добре, що Трамп відверто й переконливо висловлює свою справжню позицію, а люди можуть це побачити й усвідомити. США – на боці росії, і так було від січня 2025 року. Не вірите мені? Дональд Трамп сам вам усе розповідає.
російські удари по цивільному населенню України
Щоб зрозуміти значення того, що Трамп нарешті говорить правду, варто повернутися до квітня 2025 року, коли він укотре вдавав, ніби переймається долею українців – передусім тих, хто гине від російських авіаударів. Тоді він написав у соцмережі:
“Мене не влаштовують російські удари по КИЄВУ. Вони не потрібні, і момент украй невдалий. володимире, ПРИПИНИ! Щотижня гинуть 5000 солдатів. Нумо УКЛАДЕМО МИРНУ УГОДУ!”
Тепер же його, звісно, анітрохи не турбує, що росіяни атакують українських цивільних значно інтенсивніше й убивають дедалі більше людей під час різних ударів. Тоді ж він припиняв усю військову допомогу Україні та свідомо позбавляв її ракет для комплексів Patriot.
Однак варто пам’ятати про ці моменти: поки цього тижня Трамп вихваляв путіна й паплюжив українців, росіяни насправді посилювали безпосередні атаки на цивільне населення України. Схоже, вони цілеспрямовано шукають незахищені цілі – автобуси, легкові автомобілі, житлові багатоквартирні будинки. Ось перелік ударів, які мені вдалося знайти лише за останні три дні минулого тижня.
- 7 жовтня – Прилуки, Чернігівська область: крилата ракета влучила в п’ятиповерховий житловий будинок, загинули 22 людини, зокрема п’ятеро дітей.
- 7 жовтня – Київ, Дарницький район: двоє людей загинули під час пожежі, спричиненої повітряною атакою.
- 7 жовтня – Кременчук, Полтавська область: внаслідок ракетного удару двоє людей загинули, семеро зазнали поранень.
- 7 жовтня – Олександрія: загинули двоє людей.
- 7 жовтня – загалом по Україні: за даними Міністерства внутрішніх справ України, внаслідок масованого обстрілу загинули 28 людей.
- 8 жовтня – Краматорськ, Донецька область: керована авіабомба влучила у два міські автобуси, загинули 30 людей, ще 18 були поранені.
- 8 жовтня – Краматорськ і Біленьке: у Краматорську удар дрона по цивільному автомобілю забрав життя двох людей, ще троє загинули в сусідньому Біленькому.
- 8 жовтня – Київ: унаслідок атак дронів загинули четверо людей, 19 зазнали поранень.
- 9 жовтня – Запорізька область: удари по житловій забудові забрали життя одного чоловіка, п’ятеро людей, серед яких дитина, були поранені.
- 9 жовтня – Івано-Франківськ: загинув один чоловік.
- 9 жовтня – Бучанський район Київської області: удар по складських приміщеннях забрав життя однієї жінки, ще троє людей були поранені.
- 10 жовтня – місто Запоріжжя: п’ять керованих авіабомб упали на житлові квартали, загинули 20 людей, зокрема троє дітей.
Найболючіше й найпоказовіше те, що деякі з цих ударів призводять до масових жертв: унаслідок одного удару гинуть 20, 30 і більше людей. До речі, це не військова ціль. Перед вами цивільний автобус у Краматорську, по якому вдарили 8 жовтня під час атаки, що забрала життя “щонайменше” 30 людей.
І росіяни навіть не намагаються приховати свої дії. Вони виправдовують ці атаки помстою за українські удари по цивільній “економіці” росії.
Можна лише припускати, що ситуація погіршуватиметься. росіяни нині справді ведуть кампанію, спрямовану безпосередньо на підрив стійкості цивільного населення України. Як ми обговорювали минулого тижня, це один із небагатьох варіантів, які в них залишилися, адже вони зазнають значних труднощів на полі бою та не можуть належно захиститися від українських ударів середньої й великої дальності.
Перемога росіян аж ніяк не є “неминучою”, як вас переконує Трамп, – вони й досі мають серйозні труднощі. Ба більше, цього тижня надходять повідомлення, що українські війська починають просуватися на різних ділянках уздовж великої дуги – від Запорізької області аж до українсько-російського кордону на Харківщині.
До того ж путін знає, що масові вбивства українських цивільних залишаться для нього без наслідків, принаймні з боку США. Він знає навіть більше: американський уряд хвалитиме його, як робив цього тижня, саме тоді, коли росія нарощує атаки на мирних жителів.
Рано чи пізно американцям доведеться чесно визнати свою співучасть у цій російській кампанії.
Чи розуміють Україна та Європа, що їм потрібно робити?
Тепер, коли США приєдналися до Китаю у відкритій підтримці росії у війні проти України, залишається лише одне запитання: чи розуміють Україна та Європа, що їм потрібно робити?
На перший погляд, це надзвичайно складне запитання. Дві нинішні наддержави підтримують путіна. Для європейських політиків, які останнім часом усіляко намагалися зберегти прихильність США, це справжній кошмар. Тепер навіть найзасліпленіші з них мусять усвідомити, з чим мають справу.
Втім, ситуація не безнадійна. Хоча дві наддержави підтримують росію, Україна й досі демонструє перевагу в здатності пристосовуватися та перехоплювати ініціативу і, можливо, перебуває цього року навіть у кращому становищі, ніж торік. За рішучої та потужної підтримки Європи українці можуть і далі завдавати росіянам ударів стратегічного значення й не зобов’язані капітулювати, як нині закликає Дональд Трамп.
Сподіваюся, українці нарешті розуміють, що потрібно робити. Першою відповіддю на слова Дональда Трампа про те, що він уклав із путіним угоду щодо дизельного пального через українські удари по російських нафтових об’єктах, стали нові атаки на такі об’єкти. Через кілька годин після заяви Трампа надійшли повідомлення про український удар по Новошахтинському нафтопереробному заводу в Ростовській області. Це важливий перевалочний об’єкт, де російську нафту готують до постачання на світовий ринок.
Український посадовець заявив Financial Times, що це лише перший із багатьох ударів і що Україна “спалить” російські НПЗ. Важливо буде побачити, чи справдяться ці слова. Раніше українці, схоже, свідомо скорочували удари по російських нафтових об’єктах різних типів – можливо, щоб показати росії готовність до домовленості. Тепер вони, можливо, усвідомили, що домовленості не буде – принаймні поки США підтримують росію.
Складніша відповідь на це запитання має надійти від європейських держав. Тепер вони справді залишилися сам на сам із проблемою. Вони мають економічну й технологічну міць, щоб допомогти Україні перемогти у війні. Але чи вистачить їм політичної та стратегічної спроможності, щоб цю міць використати, – запитання поки без відповіді. Шукатимемо її найближчими тижнями.
Джерело
