Категорії Війна в Україні

Вибори у Франції можуть вирішити долю підтримки України. росія намагається привести до влади вигідних їй політиків – Вільям Діксон і Максим Безносюк

Старший науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних сил (RUSI) Вільям Діксон та аналітик зі стратегічної політики та безпеки Максим Безносюк переконані, що після скорочення американської підтримки України ключові важелі фінансування, озброєння та політичної підтримки дедалі більше зосереджені в Європі. Вони вважають, що президентські вибори у Франції 2027 року можуть стати вирішальними: перемога Марін Ле Пен здатна різко змінити французьку політику щодо Києва й ускладнити спільні рішення ЄС. На цьому тлі росія, за їхньою оцінкою, посилює операції впливу, спрямовані на французьке політичне середовище та проукраїнських кандидатів. У ширшій перспективі виборчі цикли у провідних країнах Європи можуть створити політичну кризу, яка послабить західну підтримку України.

Після нещодавньої поразки Республіканської партії на проміжних виборах 2026 року багато оглядачів припустили, що президент Дональд Трамп присвятить два роки, що залишилися до завершення його каденції, зовнішній політиці. Це давня тенденція серед президентів-“кульгавих качок”; це особливість американської політичної системи: коли внутрішньополітична програма головнокомандувача заходить у глухий кут, він може знайти новий сенс у глобальній геополітиці, оскільки виконавча влада має широкі повноваження вести дипломатію, укладати угоди та керувати військовими діями без схвалення Конгресу.

Такі періоди наприкінці президентської каденції приносили США як великі зовнішньополітичні успіхи, так і поразки. Після того як Рональд Рейган у листопаді 1986 року втратив контроль над Сенатом, він підписав із Радянським Союзом Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Зіткнувшись із опором республіканського Конгресу та наслідками скандалу довкола імпічменту у 1999 році, Білл Клінтон розпочав десятитижневу кампанію бомбардувань Сербії, яка тривала, доки та не погодилася вивести війська з Косова. Після втрати Сенату Бараком Обамою у 2014 році він поліпшив відносини США з Кубою, підписав Паризьку кліматичну угоду та домовився про Спільний всеосяжний план дій (СВПД) щодо ядерної програми Ірану. У зовнішній політиці Конгрес, контрольований опозицією, може поставити президента в незручне становище, але зрештою не здатен його стримати.

Сьогодні багато європейських політиків побоюються, що переорієнтація Трампа на зовнішню політику може обернутися катастрофою для України. З огляду на добре відому прихильність Трампа до росії існує страх, що кремль скористається цим вікном можливостей і домовлятиметься з Білим домом, який більше не стримують внутрішньополітичні обставини, щоб завершити війну в Україні на російських умовах. Ці побоювання підживлюють події останніх тижнів: суперечлива спроба Трампа купити дизельне пальне в росії, обмеження адміністрацією доступу України до Starlink і прихильне ставлення президента до нового “Ялтинського саміту” за участю президента росії путіна та лідера Китаю Сі Цзіньпіна.

Ці страхи перебільшені. Трамп може припинити допомагати Україні, але самотужки не здатен забезпечити кремлю бажаний результат. Консерватори-популісти часто стверджують, що фінансування України та врегулювання війни – це відповідальність Європи. Але, припинивши американську допомогу Україні на початку свого другого терміну, Трамп саме таку ситуацію і створив: сьогодні європейські столиці стали головним джерелом підтримки України, а переговорні важелі президента США щодо Києва, так само як і його можливість погодитися на капітуляцію від імені України, обмежені. Фінансові, оперативні та інституційні важелі, необхідні для продовження війни, тепер зосереджені у столицях європейських держав та в складних механізмах управління Європейського Союзу.

Саме тому найважливіше зі стратегічного погляду голосування щодо цієї війни відбудеться не в Північній Америці, а в Західній Європі. У квітні Франція – одна з держав-засновниць Європейського Союзу, його єдина ядерна держава та постійний член Ради Безпеки ООН – обиратиме наступника багаторічного президента Еммануеля Макрона. За конституцією П’ятої республіки Єлисейський палац має майже необмежені повноваження у сфері зовнішньої та оборонної політики й практично не залежить від парламентського консенсусу. Лідерка перегонів, очільниця “Національного об’єднання” Марін Ле Пен, уже окреслила свою політику щодо України: шестимісячний перехідний період зі збереженням чинного фінансування Києва, після чого – припинення прямої фінансової допомоги та вибіркове застосування французького вето в Європейській раді. Нещодавно вона також закликала до мирних переговорів із росією для припинення війни.

москва це помітила. І хоча було б надто спрощено стверджувати, що Ле Пен є російським агентом впливу, очевидно, що кремль позитивно оцінює можливість її перемоги і непомітно працює над тим, щоб їй посприяти.

Чому Франція важлива для України

Від 2022 року Франція є одним із ключових оперативних стовпів континентальної оборони та підтримки України. Вона зобов’язалася надати Києву понад 27 млрд євро (29,8 млрд доларів) військової та фінансової допомоги, поступаючись лише США та Німеччині. Франція також забезпечує сучасні спроможності у сфері звичайних озброєнь, від яких залежить оперативна стійкість Києва: пришвидшує постачання ракет-перехоплювачів Aster, навчає десятки тисяч українських військових у межах Місії Європейського Союзу з надання військової допомоги Україні та намагається забезпечити довгостроковий захист українського повітряного простору через домовленості про системи ППО нового покоління SAMP-T і до 100 винищувачів Rafale. На початку вересня Франція також надала Україні раніше обіцяні ліцензії на виробництво озброєнь, відкривши українській промисловості шлях до випуску, зокрема ракет ППО Aster 30, високоточних авіабомб AASM Hammer і далекобійних крилатих ракет SCALP.

Ця система більшою мірою, ніж у будь-якого іншого великого члена НАТО, залежить від схвалення французького президента. Якщо зовнішню політику президента США обмежує контроль Конгресу над бюджетом, а канцлер Німеччини залежить від постійної коаліційної політики, то французьке президентство діє у межах domaine réservé – сфери фактично необмежених повноважень глави держави. Господар Єлисейського палацу має майже повний контроль над збройними силами, оборонними закупівлями та місцем Франції в Європейській раді.

Це дає президентові надзвичайно широкі можливості використовувати ресурси Франції як на користь України, так і проти неї. Власне, головною причиною настільки великої ролі Франції в підтримці України була непохитна позиція Макрона від початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року. Позиція Ле Пен, найімовірніше, буде протилежною. Якщо проросійський прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан свого часу створював перешкоди для фінансування України з Брюсселя, то опоненти Ле Пен попереджають, що її обрання може “розколоти” весь цей механізм і підірвати підтримку України в найкритичніший момент війни.

Як росія намагається формувати виборче поле у Франції

москва добре розуміє цю інституційну вразливість. Останні два роки західні розвідки дедалі частіше попереджають про російську кампанію “гібридної війни” по всій Європі: диверсії проти логістичних центрів у Польщі, несанкціоновані польоти безпілотників над німецькими військовими полігонами та кібератаки на європейські електромережі.

Хоча ці дії й завдають шкоди, самі по собі вони не є вирішальними. Справді змінити ситуацію може давня практика кремля із застосуванням “активних заходів”, покликаних впливати на сприйняття та політичні рішення противника задля досягнення стратегічних цілей москви. Головним полем цієї когнітивної наступальної операції тепер стала Франція.

Наприкінці 2026 року розслідування французької влади та Європейського Союзу підтвердили масштабні російські кампанії втручання, спрямовані на використання внутрішнього соціального невдоволення. Дослідження медіамоніторингової організації NewsGuard виявило зростання на 850% кількості фальшивих матеріалів, що імітували авторитетні європейські медіабренди; понад половина найчастіше підроблюваних видань базується у Франції – від Le Figaro і France 24 до Le Monde.

Це не можна пояснити випадковим тролінгом; ідеться про цілеспрямоване формування виборчого середовища заради стратегічної переваги, на яке, за оцінками західних відомств, москва витрачає величезні кошти. Загроза настільки серйозна, що прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем прямо назвав її у своєму першому зовнішньополітичному виступі в ООН. російські мережі впливу, зокрема пов’язані з ГРУ угруповання “Storm-1516” і “Matriochka”, систематично атакують проукраїнських претендентів на посаду президента Франції.

Через сфабриковані медіаматеріали та дипфейки в TikTok і X поширюють неправдиві твердження, нібито колишні прем’єр-міністри Габріель Атталь і Едуар Філіпп мають дегенеративні захворювання або наркотичну залежність, тоді як скоординовані кампанії намагаються дискредитувати переконаних європеїстів на кшталт Рафаеля Глюксманна.

Мета цієї стратегії очевидна: підірвати довіру до французького політичного центру, послабити готовність суспільства підтримувати зовнішні зобов’язання та розчистити шлях політичним силам, готовим домагатися миру на вигідних москві умовах. Головною вигодонабувачкою цих зусиль стала Ле Пен, але вони допомагають і крайньолівому кандидатові Жан-Люку Меланшону, який також скептично висловлювався щодо французької допомоги Україні та повторював російські тези про війну. Перші опитування свідчать, що Ле Пен і Меланшон мають найбільші шанси вийти до другого туру – фактично створюючи для росії безпрограшний сценарій.

“Національне об’єднання” пройшло довгий шлях від маргінального руху, а Ле Пен уже не сприймають як проросійську аутсайдерку 2017 року, яка брала кредити в російських банках і навіть їздила до кремля. Останнім часом її риторика суттєво й дисципліновано змінилася: вона засудила захоплення москвою активів французьких компаній і російську кампанію гібридної війни в Європі. Утім, щоб досягати своїх стратегічних цілей, їй не потрібно вихваляти путіна. Достатньо керувати як націоналістична прихильниця бюджетної ощадливості, якою вона себе подає. Що важливіше, вона дала зрозуміти, що не підтримуватиме новий спільний оборонний борг ЄС, виступає проти розширення санкцій і зберігає намір вивести Францію з інтегрованої військової структури НАТО після завершення активних бойових дій. У Європейській раді, де продовження фінансування та ухвалення пакетів санкцій потребують одностайності, Ле Пен не довелося б проводити через парламент внутрішнє законодавство, щоб зруйнувати нинішню європейську й ширшу західну підтримку України. Одне французьке вето потенційно здатне обвалити макрофінансову підтримку ЄС і паралізувати Європейський фонд миру.

“Ідеальний шторм” може підірвати європейську допомогу Україні

Багато консервативних реалістів виходять із припущення, що відхід США може стати формою “шокової терапії”: якщо Білий дім відступить від підтримки України, це нібито змусить європейські столиці перейти до справжнього довгострокового розподілу тягаря. Але така теорія передбачає існування стабільної, єдиної Європи, здатної раціонально перерозподіляти цей тягар. Вона ігнорує реалії виборчого циклу, що розгортається на континенті: у 2027 році чотири з п’яти найбільших країн ЄС проведуть загальнонаціональні вибори, а у п’ятій – Німеччині – пройдуть важливі регіональні вибори.

Якщо наступної весни популістські праві прийдуть до влади в Парижі, це може спричинити хвилю антисистемного тиску, яка загрожуватиме паралізувати підтримку України в європейських столицях. Навіть у Берліні плани канцлера Фрідріха Мерца фінансувати переозброєння Європи можуть бути критично послаблені цими регіональними виборами, на яких відверто проросійська “Альтернатива для Німеччини” (AfD) дедалі більше перетворюється на одну з головних політичних сил країни.

Для України масштаб цієї кризи важко переоцінити. Київ не може одночасно воювати з росією на полі бою й протистояти системній політичній кризі у країнах, від яких найбільше залежить його західна підтримка. Якщо США відмовляться надавати розвіддані, Франція застосує вето, щоб заблокувати боргові інструменти ЄС, а уряд Німеччини опиниться під сильним тиском AfD, економічний та оперативний каркас підтримки України у війні може бути критично ослаблений.

Саме таку стратегічну пастку кремль давно намагається створити. москві не потрібно, щоб російські танки зайшли до Києва, аби перемогти у війні на виснаження. Їй потрібно, щоб західні демократії самі відступили – під впливом інформаційної війни та за політичного сприяння популістських партій. Стабільність Європи та виживання суверенної України можуть вирішитися в кабінках для голосування протягом наступних дванадцяти місяців. москва терпляче чекає на завершення цього процесу.

Вибори у Франції стануть переломним моментом, який може поставити під загрозу воєнні зусилля України з відбиття російського вторгнення та підірвати європейську і євроатлантичну спільноту зсередини. Вкрай важливо усвідомити загрозу російського інформаційного впливу і швидко протидіяти їй по всій Європі, щоб не дозволити росії досягти своїх стратегічних цілей у регіоні.

Джерело: National Interest

Більше від автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *