Частина 10. Одержимість Горбачовим (1988)
Трамп настільки прагнув грати роль на світовій арені, що вигадав зустріч із радянським лідером, якої насправді не було.
Після появи Трампа в Нью-Гемпширі у жовтні 1987 року (див. частини 8-9 “Новий маньчжурський кандидат”, 1987) його президентська кампанія, якщо це взагалі можна було так назвати, швидко згасла. Але це не означало, що він відмовився від політичних амбіцій.
Одразу після повернення з Радянського Союзу Трамп доклав усіх зусиль, щоб зміцнити свій образ державного діяча. Чималу допомогу в цьому йому надала газета New York Times, яка без посилання на джерело повідомила, що під час перебування в Москві Трамп нібито зустрічався з радянським лідером Михайлом Горбачовим. “Формальним приводом зустрічі, за версією видання, називали можливе будівництво Трампом розкішних готелів у СРСР, але росіянам були добре відомі й заклики Трампа до ядерного роззброєння”.
Ось так: зустріч із Михайлом Горбачовим! “Добре відомі” погляди на ядерне роззброєння! Це справді робило Трампа схожим на державного діяча.
The New York Times – головна газета країни, чи не найвпливовіша сила у формуванні загальнонаціональної дискусії – фактично підтвердила статус Трампа як фахівця з ядерного роззброєння, здатного стояти на світовій сцені поряд із Горбачовим.
Але насправді жодної такої зустрічі не було. Публікація NYT виявилася недостовірною – інформацію злили виданню на умовах анонімності, найімовірніше, сам Трамп. Фахівцем із ядерного роззброєння Трамп, звісно, не був.
Попри це, він настільки прагнув зустрічі з радянським лідером, що 7 грудня 1987 року, коли у Trump Tower несподівано з’явився чоловік, схожий на Горбачова, майбутній президент спустився зі свого кабінету на двадцять шостому поверсі й тепло його привітав – а згодом став посміховиськом. Він прийняв за Горбачова двійника на ім’я Рональд Кнапп.За словами Юрія Швеця, колишнього майора КДБ, одержимість Трампа Горбачовим і те, як постійно змінювалися його оцінки радянського лідера, наводять на думку, що Трамп орієнтувався на позицію КДБ. Коли Горбачов у 1985 році став генеральним секретарем, яструб Володимир Крючков, тодішній керівник Першого головного управління КДБ, ладнав із новим радянським лідером краще, ніж можна було очікувати. Горбачова, якого на Заході шанували за сприяння завершенню холодної війни, чекістські яструби в КДБ ненавиділи саме за ті реформаторські кроки, що вели до розпаду Радянського Союзу, і згодом Крючков очолив невдалий заколот проти нього.
Головний шпигун. Мінлива оцінка Трампом постаті Михайла Горбачова повторювала позицію керівника КДБ Володимира Крючкова (на фото) – той підлещувався до Горбачова, коли прагнув підвищення, а згодом очолив невдалий заколот проти нього, який Трамп, за його словами, передбачив.
На той момент, утім, кар’єрні міркування переважали, і, за словами Швеця, Крючков “поводився як котик перед Горбачовим”, бо прагнув отримати звання генерала армії.
Швець зауважив, що погляди Трампа на Горбачова йшли пліч-о-пліч із позицією радянської розвідки. Коли Горбачов уперше з’явився на світовій арені, Трамп, як і Крючков, не шкодував похвал на його адресу і не приховував цього: докучав нобелівському лауреату Бернарду Лауну (див. розділ “Майстер перемовин, людина миру”) розповідями про зустрічі з “великим лідером”, яких насправді ніколи не було.
У грудні 1988 року, коли Горбачов відвідав Нью-Йорк, Трамп повідомив Washington Post та іншим виданням, що з ним нібито зв’язалася канцелярія Горбачова з проханням організувати екскурсію Trump Tower – його комплексом на П’ятій авеню, що поєднував офіси, магазини й кондомініуми.
Як я писав про це у книзі “Американський компромат”:
Трамп заявив New York Daily News, що вважає це для себе великою честю; за його словами, канцелярія Горбачова повідомила, що це одне з місць, які лідер хотів побачити, і Трамп планував показати йому атріум, можливо, свій кабінет і кілька апартаментів.
Але, як і у випадку із зустріччю в Москві 1987 року, ця нью-йоркська зустріч так і не відбулася. Горбачов пам’ятав, що холодна війна ще триває. Як би це виглядало, якби лідер комуністичного світу прогулювався Діснейлендом показної розкоші Трампа? Проте Трамп настільки прагнув зустрічі, що знову 7 грудня, коли у Trump Tower з’явився схожий на Горбачова чоловік, зустрів його як справжнього лідера – і знову став об’єктом кпинів. То був той самий двійник – Рональд Кнапп.
В інтерв’ю наприкінці 1989 року Трамп кардинально переглянув свою оцінку Горбачова. У розмові з Playboy він заявив, що росія вийшла з-під контролю і керівництво це усвідомлює; що його претензія до Горбачова – недостатньо тверда рука; водночас Горбачова, мовляв, продовжують хвалити як чудового лідера, і хвалити його варто саме тому, що він руйнує Радянський Союз.
У той час, коли Америка захоплювалася радянським лідером, Трамп зробив несподіване передбачення: він переконаний, що Горбачова скинуть, бо той продемонстрував надзвичайну слабкість.
Час цієї заяви мав вирішальне значення. “Якби Трамп змінив тон щодо Горбачова раніше, це виглядало б інакше”, – зазначив Юрій Швець. У 1989 році лише люди всередині КДБ могли припускати можливість повалення Горбачова, оскільки публічно його позиція була міцною: усі вважали, що Горбачов доб’ється успіху, і подібних тверджень годі було знайти в радянських медіа того року.
Тож, за логікою Швеця, якщо Трамп сказав це у 1989-му, це свідчить, що йому підкинув інформацію хтось із внутрішнім знанням ситуації – тобто КДБ. Тим часом Володимир Крючков отримав підвищення й очолив КДБ у 1988 році, дедалі більше жахаючись занепаду статусу Радянського Союзу. До 1990 року і реформатори, і яструби об’єдналися навколо Крючкова в критиці Горбачова, хоча загалом ці настрої залишалися в межах розвідувального середовища й не були відомі широкому загалу.
Частина 11. Цікаві очі (1990)
КДБ був не єдиною розвідувальною структурою Східного блоку, що стежила за родиною Трампів. Через чеське походження Івани чехословацька StB продовжувала вести спостереження за ними впродовж усіх одинадцяти років їхнього шлюбу.
Шпигунські розмови. У вісімдесятих чехословацька StB активізувала стеження за Трампами, приділяючи особливу увагу чеській родині Івани.
У 1988 році, через деякий час після єдиної передвиборчої появи Трампа в Нью-Гемпширі (див. розділ “Новий маньчжурський кандидат”, 1987), Івана Зелнічкова Трамп повернулася на батьківщину – до Чехословаччини. За матеріалами агентства Associated Press, яке оприлюднило неопубліковані архіви чехословацької служби безпеки, ця служба стежила за нею та її родиною протягом усіх одинадцяти років її шлюбу з Трампом.
Їхня робота ще не була завершена.
Як я писав у книзі “Дім Трампа, дім путіна”: стеження за чехами, які виїхали з країни, було стандартною практикою StB. Історик Лібор Свобода з Інституту вивчення тоталітарних режимів у Празі пояснював, що держбезпека постійно спостерігала за чехословацькими громадянами за кордоном, прагнучи знати, з ким вони зустрічаються і про що говорять. Це була своєрідна параноя – побоювання, що такі люди можуть працювати на іноземні розвідки. Такий самий підхід застосовували і до їхніх родичів.
За даними німецької газети Bild, з 1979 року, згідно із зашифрованими файлами StB, телефонні розмови Івани з батьком мали прослуховуватися щонайменше раз на рік, а її поштове листування – контролюватися. Агент, що звітував про Івану, використовував псевдоніми “Ланґр” і “Ход”. Файли StB з грифом “цілком таємно” мали кодові назви “Слушовіце”, “Америка” та “Столиця” і засвідчували постійні спроби зібрати якнайбільше інформації про Трампа.
За словами Свободи, StB розглядала можливість, що американські спецслужби могли б використати Івану Трамп, а також сподівалася використати самого Трампа для збору інформації про американський вищий світ.
Згідно з чеськими архівами StB, Івана нервувалася під час поїздки, оскільки вважала, що за нею стежать співробітники американського посольства – саме тоді, коли вона мала зустрічатися з чеськими офіцерами безпеки. Американський посол у Празі Джуліан Мартін Немчик двічі запрошував її відвідати посольство, але Івана відмовилася. Тим часом чехословацька таємна поліція в секретному звіті від 22 жовтня 1988 року зазначала, що як дружина Д. Трампа вона перебуває під постійною увагою і будь-яка її помилка може мати серйозні наслідки для нього.
Звіт StB містив два примітні висновки.
Вперше стало зрозуміло, що Трамп вирішив колись балотуватися на посаду президента, – факт, який на той момент майже не був відомий у США.
Питання полягало лише в термінах. Хоча це й виглядало утопією, зазначав незграбно перекладений звіт, сам Трамп був упевнений в успіху. Йому було лише сорок два роки, і, за даними звіту, він планував балотуватися як незалежний кандидат у 1996 році – через вісім років.
Крім того, файл StB містив ще одне цікаве спостереження щодо політичного майбутнього Трампа: у ньому йшлося, що на нього тиснуть, аби він балотувався в президенти. Проте достеменно незрозуміло, що це означало і звідки походив цей тиск. Можливо, це був результат компромату після “медової пастки” в Москві, але це залишається лише припущенням.
Архіви StB також показують, що спецслужби приділяли пильну увагу батькові Івани, Мілошу Зелнічеку, хоча й незрозуміло, чи отримали від нього щось цінне навіть після ретельного обшуку. “Він надавав інформацію, яку таємна поліція й так уже мала з інших джерел”, – зазначив Петр Блажек з Інституту вивчення тоталітарних режимів.
Блажек припустив, що обшук був радше попереджувальним сигналом Зелнічеку – натяком на те, що співпраця є єдиним способом і надалі отримувати дозвіл на такі поїздки. Цілком можливо, що Зелнічек замість передання компрометувальних матеріалів обмежувався мінімумом інформації, достатнім, щоб StB відчепилася від нього.
Колишній майор КДБ Юрій Швець підтвердив достовірність чеських матеріалів, але засумнівався в їхній реальній цінності з огляду на дистанцію між Трампом і його чеськими родичами. За його словами, коли людина одружується з іноземцем на Заході й виїжджає з країни, можливості використати весь апарат КДБ проти її чоловіка чи дружини стають дуже обмеженими. Яку розвідувальну цінність міг мати тесть, якщо вони жили окремо, розділені океаном?
Крім того, попри те, що StB безпосередньо підпорядковувалася КДБ, за словами Швеця, немає певності, що чехи ділилися з КДБ своїми матеріалами щодо Трампа. Між розвідками існувала система співпраці: обидві країни мали бази даних на осіб і об’єкти інтересу й за запитом обмінювалися інформацією.
Це означало, що якби нью-йоркська резидентура КДБ захотіла отримати інформацію про Трампа від чехів, вона теоретично могла звернутися до StB. Але на практиці ця система працювала не так добре, як мала б. “Уся система була ненадійною”, – зазначив Швець. Щойно розвідслужба розкриває свій інтерес іншій службі, цей інтерес перестає бути конфіденційним. На його думку, якщо він ділився інформацією з конкуруючою розвідкою, та цілком могла спробувати завербувати той самий об’єкт самостійно.
Сумна нагода. Чехословацька StB стежила за Трампом понад десятиліття через родину Івани й навіть з’явилася на похороні її батька, Мілоша Зелнічека, куди прибули Дональд та Івана.
Втім, StB продовжувала стежити за Трампом. За даними The Guardian, після обрання Джорджа Буша-старшого президентом у 1988 році інтерес StB до Трампа посилився – настільки, що службовця відрядили на зустріч із ним у США. Так, у вересні 1989 року невелика делегація з Чехословаччини на чолі з Франтішеком Чубою, головою зразкового чехословацького агрогосподарства, приїхала до Нью-Йорка і зустрілася з Трампом у Trump Tower – зустріч, яку StB ретельно контролювала.
Згідно зі звітами, суть зустрічі була доволі безневинною: Трамп порадив Чубі придбати гелікоптер Sikorsky, а Чуба запросив Трампа відвідати своє агрокооперативне господарство “Слушовіце”, сподіваючись налагодити відносини з великими капіталістичними компаніями.
Значно важливішим за сам зміст зустрічі був факт, що її пильно відстежував співробітник StB Ярослав Янса. Амбітна довгострокова операція, втім, зазнала серйозного удару вже за два місяці, коли Оксамитова революція поклала край комунізму в Чехословаччині. Що ж до Трампа, він таки відвідав Чубу в Слушовіце у листопаді 1990 року, коли приїхав до Чехословаччини на похорон батька Івани.
Незваний гість. Чеський агент StB Ярослав Янса несподівано з’явився на похороні батька Івани, тримаючись на відстані близько ста ярдів від Трампів.
Хоч подія була сумною, вона не обійшлася без інтриги. За даними The Guardian, серед присутніх на похороні був агент StB Янса, який стояв приблизно за сто ярдів від Трампів.
Дійові особи
Михайло Горбачов. Генеральний секретар ЦК КПРС, відомий реформами гласності та перебудови. Шанований на Заході, ненависний яструбам КДБ. Попри чутки, він ніколи не зустрічався з Трампом – ні в Москві, ні в Нью-Йорку.
Рональд Кнапп. Двійник Горбачова, який з’явився у Трамп-тауер у грудні 1987 року. Трамп спустився зі свого кабінету, щоб привітати його, вважаючи, що перед ним справжній радянський лідер, і згодом став об’єктом насмішок у пресі.
Юрій Швець. Колишній майор КДБ, який у 1980-х базувався у Вашингтоні. Нині громадянин США, Швець надав ключові свідчення щодо вербування радянською розвідкою агентів впливу. Він визначив Трампа як особу, яку КДБ культивував у статусі “спеціального неофіційного контакту” – статус, що надавався особливо цінним фігурам.
Генерал Володимир Крючков. Яструб КДБ, керівник Першого головного управління. У 1984 році наказав активізувати вербування впливових західних постатей, зокрема бізнесменів – особливо тих, кому властиві марнославство, жадібність і нарцисизм, що ідеально описувало Трампа.
Частини 1 та 2: Повна хронологія справи “Трамп – росія”. Найбільший провал американської контррозвідки в історії США
Частини 3 та 4: Чому Трамп зрадив Україну?
Частина 5: російська пральня Трампа
Частина 6: КДБ розставляє пастку
Частина 7: Трампа готують і везуть до Москви
Частини 8 та 9: Новий маньчжурський кандидат
